Перехід із середньої до старшої ланки навчання співпадає з психологічними та фізіологічними віковими особливостями учнів, що накладає відбиток на учбову діяльність та соціальну сферу школяра-старшокласника. Отже у цей час у школяра старшокласника спостерігаються зміни щодо:

- уявлення про себе самого, самооцінювання своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей

- зростання вольової саморегуляції

- зростання концентрація уваги,обсягу пам’яті, логізація навчального матеріалу

- формується абстрактно-логічне мислення - прояви вміння самостійно розбиратися у складних питаннях

- формування власного світогляду, як цілісної системи поглядів,знань і переконань

- відзначається прагнення до самоствердження своєї незалежності,оригінальності,самостійності

- поваги до порад старших

- істотної перебудови емоційної сфери

- прагнення набути професію-основний мотив пізнавальної діяльності

     Також на саме цей час приходиться криза юнацького віку пов’язана з пошуком близькості з коханою людиною,та відсутність досвіду приводить до ізоляції та замкненні всередині себе. Практика психологічних спостережень виявляє емоційне та психологічне напруження, перевантаження, втомлюваність і , як наслідок, різке зниження навчальної результативності. Тому завдання ,що ставляться перед педагогічним колективом, класними керівниками,батьками та шкільним психологом в перші місяці навчального року,скорочення періоду адаптації учнів з метою їх найшвидшого включення у виконання намічених навчальних програм та планів,активного включення в суспільно-корисне життя класу , школи, створення максимально сприятливих умов до самореалізації особистості старших учнів Від того ,як пройде адаптація старшокласника, іноді залежить не тільки подальше навчання, але й здатність учня в подальшому працювати у сфері «людина - людина», оскільки підтримка особистості в критичні періоди життя розглядається, як «допомога в самоздійсненні індивідуальності» Для сучасного учня десятого класу, який знаходиться в умовах оновлення змісту освіти, важливою проблемою є соціально-психологічна адаптація до нової ситуації навчання. В першу чергу це адаптація до нового класного колективу (зливання класів,чи перехід з одного класу в другий,або школи), адаптація до звеличення шкільного навантаження з окремого профілю ( при створенні профільних класів більшість колективів формується з учнів різних класів), до нових вимог вчителів. При цьому змінюються критерії оцінок, змінюється статус учня і йому знову приходиться формувати уяву про себе в очах однолітків, вчителів та батьків. Цей процес проходить паралельно з процесом збільшення учбового навантаження та вимог вчителів. На цьому етапі важливо допомогти школярам сформувати цілі навчання на ближні 2 роки і допомогти в проектуванні подальшого життєвого шляху.

Рекомендації батькам:

1. Сприймайте свою дитину як дорослу людину, яка вже може взяти на себе відповідальність за свої вчинки, є досить самостійною, має свої інтереси, свої погляди на життя, які можуть не збігатися з вашими.

2. Обов’язково радьтеся з дітьми, коли приймаєте важливі рішення. І не просто вислуховуйте їх думку, а враховуйте її на ділі.

3. Давайте дитині можливість побути наодинці, забезпечте їй окрему кімнату.

4. Дозволяйте дитині виявляти самостійність.

5. Не критикуйте дитину при свідках.

6. Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

7. Вислухайте свою дитину, якщо вона бажає з вами чимось поділитися, щиро підтримуйте її.

8. Поважайте особисте життя дитини, без її відома не нишпорте у її речах, питайте дозволу, коли заходите до кімнати.

9. Не виконуйте за дитину те, що вона може зробити сама (прибрати у будинку, здійснити покупку одягу чи продуктів, приготувати обід тощо).

10. Будьте вдячними за допомогу по господарству.

11. Допоможіть дитині влаштуватись на якусь неважку роботу, яка не заважатиме її навчанню, наприклад, після уроків, на вихідних, на канікулах. Це дасть відчуття дорослості, самостійності, відповідальності, впевненості, а також змогу вчитись розподіляти самостійно зароблені кошти.

12. Допоможіть дитині обрати майбутню професію, але не робіть це за неї, не тисніть на її вибір.

13. Діліться власним досвідом, не забувайте, що Ви колись теж були старшокласниками.

14. Якщо дитина робить щось неправильно, не кричіть і не вказуйте що робити, а намагайтеся пояснити можливі варіанти вирішення проблеми і нехай дитина сама обере той варіант, який підходить їй найбільше.

15. Пам’ятайте, виховуючи старшокласника, не потрібно робити все за нього або навпаки залишити один на один зі своїми проблемами, а будьте готовими йти з ними разом, йти поруч, іноді – трішки попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи, спрямувати у потрібному напрямку.

Дорослішайте на здоров'я!